Categories
Стиль жизни

Дореволюційні спогади одного зумера. Open Space та дочка сусіда

Нам на пошту potopeveryday@gmail.com регулярно надходять листи від читачів. На днях у поштову скриньку впав не черговий лист із погрозами чи зізнаннями у коханні, а ціла стаття! Вона нам настільки сподобалась, що ми вирішили не просто її опублікувати, а оголосити конкурс.

Конкурс дуже простий:

Ти надсилаєш нам свою статтю. У випадку, якщо ми її публікуємо, ти отримуєш будь-яку футболку чи книжку із нашого магазину вінтажних речей на вибір. Всі щасливі, і музична журналістика, може, стане трохи кращою та цікавішою.

Автор: Winston Vaughn

2012 рік. Літнього вечора пацики кличуть тебе дивитися реслінг по Qtv. Ти їм відмовляєш, тебе називають підарасом, збираєш в купу соплі і бакугани. Впевнено шуруєш додому. Батьки кудись їдуть, а тебе лишають з сусідською дочкою. Ти не чиниш спротиву. 

В неї всюди плакати рок-гуртів, в кімнаті темно, коротше, естетика сонік’юсівських кліпів початку-середини дев’яностих. В якості джерела світла – телек. Цілодобово включений Mtv. Зараз показують Open Space. Випуск за випуском, на репіті, новий після старого, після старого новий, декілька старих поспіль.

Якби не це шоу, зараз дивився б як напівголі спітнілі мужики гамселяться на вищезгаданому Qtv, потім би виріс, переключився б на футбол чи щось в цьому роді. Хоч ти і не знав про це тоді.

Ця програма формувала в тобі хіпстера, показувала той бік життя, де ніхто не цькував тебе за дешевих бакуганів чи за те, що ти хєрово стоїш на варах. І хоч додаткових балів до дворового рейтингу зацікавлення нею не додавало, програма все одно чимось приваблювала. Перш за все, стилем мовлення. Власне, Qtv i Mtv популяризували українську серед молоді часто ефективніше за Вакарчука чи Жадана. Українська на Mtv була позбавлена того премодерного пафосу, що панував у школах та будинках культури. Там ніхто не розповідав вірші з інтонацією і товк носом у табличку “антисуржик”. Дехто взагалі говорив російською, і всім було норм. Від ведучих ти вперше чуєш той міський, богемний варіант мови, який і сам хочеш використовувати. Так, з англіцизмами та надмірною імітацією американської вимови. І ось. Тепер майже всі українські медіа україномовні, а матеріали рясно присипані англійськими словами. В медіапростір прийшли підлітки, що у 2012 наслідували умовних Аллу та Артура.

Щодня в тебе була тусовка. Ти зависав з майбутнім ревізором Вадимом Абрамовим, загубленим у безкінечному “Хі та Ха” Дімою Шарабуріним і Дашею Медовою, що згодом пропаде безвісти. На деякий час до них приєдналася Регіна Тодоренко, яка, на відміну від інших ведучих, так і не загубилася, хоч як би нам цього не хотілося. Взагалі, у програми не було постійного складу ведучих. Хіба що Артур Яворські, який разом з Нікітою Добриніним та Ірою Чемпіон розпочав це шоу ще у ті часи, коли це мала бути просто гламурна реклама кави.  Але дійсно постійним був лише вільний простір, заваленний подушками з логотипом каналу та пакетиками з кавовим сурогатом. Неспинний потік людей власне і давав відчути ефект присутності і штовхав шоу до перетворень. Концептуально шоу не терпіло ніяких змін, та якщо порівняти перші випуски з віджейським складом Добринін-Яворські-Чемпіон і “золоту добу” програми з Дашею Медовою, Вадимом Абрамовим та Дімою Шарабуріним, можна відчути зміну. Відбулася помітна трансформація вайбу. Від гламурних посиденьок у дусі “вона ги-ги, а він їй – ги” програма перейшла до чогось трушнішого та альтернативнішого. Іноді продюсери Mtv виловлювали по вулицях столиці рандомних людей та змушували їх ставити питання гостям програми. Людині, що повторила за продюсером найприкольніше питання, прямо зі студії відправляли аж цілу коробку кави Nescafe три в одному та фірмову чашку. Чи дійшов до адресата хоч один такий комплект – достеменно не відомо.

Всі ці хлопці та дівчата з так званого “золотого складу” почали існувати саме в цій червоно-білій студії, і не мали відточеної телевізійної вимови, перебивали одне одного, не завжди вдало жартували. Проте ти ніколи не влаштовував непристойних істерик у жанрі “та переключи ти вже на реслінг, досить цих довбойобів зирити”. Тобі ці довбойоби подобалися, хоч ти в цьому собі і не зізнавався. Ти навіть заздрив їм деякою мірою – якби ти народився не в провінції та трошки раніше, ти б, мабуть, сидів би поруч з ними. Себто, тебе, такого самого розпиздяя як інші, взяли б на телек і ти міг би зависати з умовними “Время и Стекло”, від яких тоді перлися всі твої однокласниці і навіть твої кєнти з двору (щоправда, останні не зізнавалися в цьому, аби не зашкваритися одне перед одним). Ведучі не намагалися бути підлітками, які цікавляться тим же, що й ти – вони були ними. І ти зависав із ними, бо не мав нічого іншого, хіба що Qtv, який майже не дивився почасти через те, що сусідка не хотіла перемикати канали, а почасти через те, що батя міг дати пизди за ці йобані китайські мультики. 

Через вільний від осуду та моралізаторства простір пройшли такі виконавці та колективи як Валентин Стрыкало, The Maneken та навіть Дзідзьо ще у складі тріо. Різноманітність гостей йшла шоу тільки на користь. Окрім музикантів, у студію заходили люди з різним, часто незвичним для тодішніх реалій досвідом, як-от дауншифтери або люди, що принципово не святкують Новий рік. Кожен гість відчував себе комфортно, і найголовніше – ти відчував себе комфортно поруч з людиною, про яку пострадянське суспільство мислило стереотипно. В тебе вже не могло бути ніяких упереджень – “інакша” людина  не є “інакшою” – вона така ж, як ти і твої друзі. Тобто, тебе тепер теж ніхто не має називати підаром за те, що ти не йдеш дивитись реслінг. 

Ось Микола Тищенко в складі журі обирає вишиванку, яка дістанеться Мадонні. Перемогу здобуло чорно-біле вишиване боді від дизайнерки Олени Буреніної, хоч Микола Тищенко і голосував, напевне, за якусь сорочку пісочного кольору.

Ось зовсім юний Женя Галич розповідає про заборонений на Mtv кліп на легендарний трек “Мистер DJ”. І робить це в ефірі того ж самого каналу. Кліп чувака заборонили до показу, він заслуговує на повагу. Його слова про те, що люди мають ту владу, на яку заслуговують, і що рівень життя в країні залежить від громадян, прикольно звучатимуть у твоїй голові після того, як повернуться батьки і почнуть сварити хрінового Януковича, хрінову Тимошенко і всіх інших хрінових політиків. 

Ось у Джамали новий альбом, вона любить кожного свого слухача. Джамала – позитивна і щаслива. Необов’язково, виявляється, жити з виразом скорботи на обличчі, а посміхатися тільки на фотках з шашликів. Нарешті розумієш, що потрібно перш за все бути щасливим тут і зараз, а не тільки добре навчатися і постійно думати про майбутнє країни і своє. Також Джа говорить про свої яскраві враження від зйомок у художньомі фільмі Олеся Саніна. Якщо їй вірити, то це дійсно геніальний фільм, після якого українське кіно вже не буде таким як раніше. Подивимось.

Весна 2013. У повітрі передчуття Global Gathering – того самого фестивалю, про який Яворські та інші з таким зачаруванням говорили останні пів року. Твоя сусідка їде вчитись до Києва. Немає з ким тепер дивитись Open Space. Весна закінчується, і дивитися вже немає що. Керівництво Inter Media Group робить заяву, мовляв, бренд Mtv більше не працює в Україні. Замість Mtv тепер канал з невигадливою назвою Zoom. Власне, в його ефірі і лишився похованим заживо Діма Шарабурін. Тепер, записи ефірів халтурної підліткової програмки семирічної давнини є детальною панорамою “дореволюційної” України. Global Gathering 2013 стане для України останнім, а твоя сусідка між семестрами стоятиме на барикадах. Та ти поки про це не здогадуєшся, збираєш в кулак соплі і бакугани, і йдеш до пациків.